1. Присл. до індивідуальний 1; особисто, самому, окремо. Підходити до кожного учня індивідуально.
2. Присл. до індивідуальний 2; самостійно, на власний розсуд, не за загальним зразком. Працювати індивідуально над проектом.
Словник Української Мови
Буква
1. Присл. до індивідуальний 1; особисто, самому, окремо. Підходити до кожного учня індивідуально.
2. Присл. до індивідуальний 2; самостійно, на власний розсуд, не за загальним зразком. Працювати індивідуально над проектом.
Приклад 1:
Відомий з теорії та практики набір інструментів з оцінки ефективності логістичних процесів у фірмах дуже часто індивідуально конфігурується та пристосовується до потреб реалізації поточної діяльності підприємства.344 У звітах, що вимагає від підприємств польський Комітет статистики (польськ. – GUS, Glown y Hrzed Statystyczny), не має окремих даних, що стосуються їхньої логістичної діяльності, включаючи логістичні витрати.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Намагалися нав’язати контакти з комісією з наукової термінології, з Інститутом мовознавства, видавали термінологічні бюлетені з різних галузей знання для внутрішньовидавничого користування, проводили у фахових редакціях відповідні обговорення, просто працювали індивідуально з редакторами, які погано знали українську мову (а таких не бракувало). Відредагувавши рукопис, я спеціально для фахового редактора виписувала на окремих аркушах типові помилки зі своїми коментарями й порадами — це в нас називалося «лікнеп»… Разом із завідувачкою відділу якось навіть написали статтю до юридичного журналу, в якому висловлювали свої зауваження з приводу зафіксованих у кодексах законів термінів (її не було опубліковано).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”