Значення
-
У логіці — логічна операція, що відповідає сполучнику «якщо…, то…» і утворює складене висловлення з двох простих, де одне (антецедент) є умовою для іншого (консеквента); хибним таке висловлення є лише тоді, коли антецедент істинний, а консеквент хибний.
-
У лінгвістиці — семантичне відношення між двома висловленнями або частинами тексту, за якого зі змісту одного (імплікатора) логічно випливає зміст іншого (імплікату), часто як прихований, не виражений прямо смисл.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. імплікація, р. імплікації, д. імплікації, з. імплікацію, о. імплікацією, м. імплікації, к. імплікаціє