Значення
-
(у філософії, особливо в екзистенціалізмі) стан глибокої внутрішньої тривоги, метафізичного занепокоєння або безпідставної тривоги, пов’язаний з усвідомленням людиною власної свободи, відповідальності та екзистенційної ситуації в світі.
-
(застаріле або рідковживане) стан занепокоєння, тривоги, душевного хвилювання; те саме, що непокій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. непокоєння, р. непокоєння, д. непокоєнню, з. непокоєння, о. непокоєнням, м. непокоєнні, к. непокоєння