1. (у філософії, особливо в екзистенціалізмі) стан глибокої внутрішньої тривоги, метафізичного занепокоєння або безпідставної тривоги, пов’язаний з усвідомленням людиною власної свободи, відповідальності та екзистенційної ситуації в світі.
2. (застаріле або рідковживане) стан занепокоєння, тривоги, душевного хвилювання; те саме, що непокій.