Словник Української Мови
Буква
1. Який відповідає істині, дійсності; правильний, правдивий. Істинне твердження.
2. Який є справжнім, дійсним, не підробленим; не фальшивий. Істинне золото.
3. Який виражає сутність чого-небудь; найважливіший, основний. Істинна суть питання.
4. Який відзначається високими моральними якостями; взірцевий. Істинний друг.
Приклад 1:
Дзвіниця християн ської церкви чи магометан ський мінарет — однаково не толеровані мною — з тією ж неминучістю нагадають нам про істинний предмет покло ніння у цих конфесіях. Я вже не кажу тут про колони храму Зевса або римського Колі зею, зрештою, й тут, у вашо му провільглому містечку, подібних монументів знайде мо аж забагато, про що я вже казала.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Ось істинний шлях до твого вічного й тимчасо вого блага й до утвердження твоєї сім’ї. Щодо інших частин суспільства, то остерігайся такого: VI “Не убий!”
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Це істинний Иона, виблюваний пеклом на третій день на берег гір Кавказьких. Цей голуб є істинний Americus Columbus32, який знайшов нову землю.
— Тютюнник Григорій, “Вир”