Значення
-
І́стина, -и, ж.
-
1. Те, що існує в дійсності, відповідає реальному станові речей; правда. // У науці: адекватне відображення об’єктивної реальності у свідомості людини; перевірене практикою знання.
-
2. У філософії: одна з центральних категорій гносеології, що характеризує знання з погляду його відповідності пізнаваному предметові.
-
3. У релігійному світогляді: вища духовна реальність, божественне одкровення або абсолютне начало, яке є джерелом усього сущого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. істина, р. істини, д. істині, з. істину, о. істиною, м. істині, к. істино