Древослів

Словник Української Мови

іменний

Буква

Іменний — прикметник, що стосується імені.

1. Який є власною назвою, стосується власного імені; пов’язаний з іменем. Іменний список; іменний покажчик.

2. Який має напис, позначку з іменем власника, призначений для певної особи. Іменний запрошувальний квиток; іменний годинник.

3. лінгв. Який виражається іменником або займенником; пов’язаний з категорією імені (у 3-му значенні). Іменний присудок; іменне речення.

Приклади вживання слова

іменний

Приклад 1:
Кочура, 12 … 225 Шляхетний ідальґо української культури: Микола … 234 Діалоги з Юрієм Луцьким … 237 Додаток Відкритий лист до газети «Молодь України» … 247 Автопортрет: Відповіді на анкету журналу «Слово і Час» … 252 Моральний імператив і виклики часу … 258 275 … Іменний покажчик 285 … Перелік світлин Схились до мушлі спогадів — і слухай… Мудрий скарбничий — пам’ять людська. Вона зберігає звичайні, нічим не примітні, з першого погляду, бувальщини, наче знає: настане у житті людини такий час, що вони оживуть знову, осяються промінням почуттів і винагородять її поезією, ім’я якій — спогади.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

More posts