імення

Приклад 1:
Сівілла трохи очуняла, Отерла піну на губах І до Енея проворчала Приказ од Феба в сих словах: «Така богів олімпських рада, Що ти і вся твоя громада Не будете по смерть в Риму; Но що тебе там будуть знати, Твоє імення вихваляти, Но ти не радуйся сьому. Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти; І долю гірку, невгомонну Готовсь свою не раз клясти.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
Шмідти якось довго не могли собі добре всіх тих античних імен затямити, бо їм щоразу, поруч «Андромахі», «Елені», «Пенелопі», «Кассандри» та «Зої», чомусь нагадувалися ще інакші грецькі жіночі імення, які підходили під аналогію або під риму до цих: і Клеопатра, і Філопатра, і Каллімахі, і Клеомахі, і Зої, і Хлої, і Ірині, і Катарині, і ще інші якісь «…іні», аж у голові все плуталося. Через те Шмідти, коли говорили, бува, проміждо собою, попрозивали тих дівчат легшими для себе, оригінальнішими йменнями: найстаршу дівчину, Кассандру, звали вони «трапезундська наречена» — це в pendant[34] до літературних типів «Мессінської нареченої», та «Абідосської нареченої», та «Коринфської нареченої» (жартівлива аналогія з «Коринфською нареченою» їм насувалася в голову найбільше); що ж до трьох менших сеструнь, то їх вони проміждо собою називали попросту одним збірним назвищем: Backfische.
— Тютюнник Григорій, “Вир”