Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова гуляти; проведення часу на свіжому повітрі, зазвичай з метою відпочинку, розваги або фізичної активності.
2. Святкове, веселе проведення часу у компанії, часто з музикою, танцями, частуванням; бенкет, вечірка.
3. Розм. Період бездіяльності, неробства, марнування часу; ледарювання.
4. Розм. Вільний рух, переміщення (про повітря, запах тощо).
Приклад 1:
Саме тоді, як відшумлять останні, до щему п’янкі гуляння, відлунають оркестри і хори, злетять кольорові повісма з балконів і церковних 37 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ брам, згинуть легіони світових волоцюг і заїжджих клерків (які нині дивним чином уже ніяк не різняться між собою — волоцюги з клерками — от прикмета! ), — й тоді, в спокої та докладності, в короткотривалій паузі великопісної задуми та зосередженості поміркуємо спільно, заглиблені в бенедиктинську тишу славетного Сан Джорджо Маджоре про нас, про відлетілий Карнавал, про шанси і можливості, про опір безглуздю, про безглуздя опору.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
— Бачив… Я й забув пак розказати… На бульварi вiн робив… Пiшов i я на бульвар: паличку в руки та й iду собi — от, кавалер на гуляння, туди-сюди паличкою крутю… А вони ямки копають, дерево садити. Ну, я сiв на ослонi зараз бiля Лазька — одпочиваю б то.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”