Словник Української Мови
Буква
1. Проводити час на свіжому повітрі, перебувати на прогулянці, зазвичай з метою відпочинку або розваги.
2. Відпочивати, розважатися, брати участь у розвагах, веселощах, святкуванні.
3. Перен. бути вільним, не використовуватися за призначенням, не працювати (про механізми, частини механізмів).
4. Розм. не працювати, не навчатися, мати вільний час; бездіяльнішати.
5. Розм. про вітер: сильно віяти, дути.
6. Діал. про пташенят, курчат: вільно ходити, бродити, шукаючи їжу.
Приклад 1:
Я купував їй солодощі та персикову воду в старого албанця, коли ходив з нею гуляти до Джардіні Пубблічі… — Де вона зараз? — наполягав я.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Корвин зник за каламутно-жовтою запоною дощу з думкою про чергове дивацтво Комахи: химерну Комашину витівку — гуляти в дощ… Вечір, стіл, лямпа. Перед Комахою розкритий том Фрейзерової «The Golden Bough», німецьке старовинне, початку XIX ст., видання орфіків.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 3:
Тоді я веселий, Тоді я багатий, Як буде серденько По волі гуляти! III Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”