горідчик

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “городик” — невеликий, компактно розташований городик або садок, часто з доглянутими грядками.

2. (заст., діал.) Невелике укріплення, фортеця, городець; часто вживається в історичному контексті або в топонімах для позначення місця, де колись існувало давнє поселення з оборонними спорудами.

Приклади вживання

Приклад 1:
Рядом з фіалками й левкоєм ріс любисток, цвіла проста рожа й своїми великими червоними квітками дуже закрасила горідчик і веселі стіни будинку. Молодого хлопця так і тягло у той горідчик до молодої панни.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |