Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “рік”, що вживається для позначення віку людини або тварини, часто з відтінком іронії чи жарту (наприклад, про дитину чи молодого звіра).
2. Рідкісне, застаріле позначення короткого проміжку часу, приблизно року, часто у фольклорних текстах або діалектах.
Приклад 1:
Тiлько годок i прожила… Дочку сам виняньчив, а тепер дiждав i замiж вiддать її. Чого-чого не бачив, чого не покуштував.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 2:
Може, іще забавлявся, Як попи співали, Годок мені був од роду, Як тебе ховали… Ох, коли б хто знав, як тяжко… Ох, коли б хто знав, як тяжко Так на світі жити, Як мені тепер прийшлося, Бозна-що й робити. Полюбив я дівчиноньку, І мене дівчина.
— Невідомий автор, “134 Vibrani Poieziyi Viktor Zabila”