гра

1. Організована діяльність, що має певні правила та мету (перемогу, виграш тощо), яку здійснюють для розваги, відпочинку, змагального чи навчального інтересу.

2. Вид творчої діяльності, де учасники (актори) втілюють художній задум, виконуючи ролі перед глядачами або для створення кінематографічного твору.

3. Сукупність предметів (картки, фішки, кубики тощо), необхідних для проведення такої діяльності, а також сама процедура гри ними.

4. Переносно: хитрі, нещирі дії або поведінка, спрямовані на досягнення прихованої мети; маневрування.

5. У музиці: виконання музичного твору на інструменті; техніка та манера такого виконання.

6. У спорті: змагальна частина матчу, партії або окремий епізод у ньому.

7. У біології та етології: специфічна форма поведінки тварин, що служить для навчання життєвим навичкам.

8. У математиці та теорії прийняття рішень: формалізована модель конфліктної або кооперативної ситуації між учасниками (гравцями).

Приклади вживання

Приклад 1:
Спів і гра в унісон. Як солодко грає, як глибоко крає, розтинає білі груди, серденько виймає!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Епопея папанінців — також, навіть виникла домашня гра з продовженням «у папанівців», де кожен мав своє прізвисько і своє амплуа відповідно до членів папанінської четвірки. Мої твори у старших класах: «Відображення революції 1905 р. у „Fata morgana“», «Образ Леніна у творчості Горького і Маяковського».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Та ще ж i те знай­те, що пан Пiст­ряк суть пи­сар: два­над­цять год учив­ся у дя­ка в шко­лi: у год вчис­тив гра­ма­ти­ку, два го­ди вчив час­ло­вець, пiвч­вар­та* (*Три з по­ло­ви­ною.) го­да си­дiв над псал­ти­рем i з мо­лит­ва­ми зов­сiм вив­чив, та пiвп’ята* (*Чо­ти­ри з по­ло­ви­ною.)
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Частина мови: іменник (однина) |