глушитель

1. Пристрій для зменшення шуму, що виникає при роботі двигуна внутрішнього згоряння, або для придушення звуку пострілу у вогнепальній зброї.

2. Технічний пристрій або система для створення перешкод радіоприйому, радіолокації тощо з метою перешкоджання роботі ворожих засобів зв’язку та розвідки.

3. Рідко вживана назва для пристрою, який поглинає або гасить коливання, вібрації (наприклад, у різних механізмах).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |