1. Дитяча гра, в якій один із учасників із зав’язаними очима намагається спіймати інших, що відбігають, або вгадати, хто до нього доторкнувся.
2. (переносно) Дії, поведінка, спрямовані на навмисне приховування своїх намірів, обман, хитрування.
піжмурки
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не в піжмурки ж граю, — крикнула й собі Мотря. — Чому ти, Мотре, і досі не замела хати?
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
I Як була я людиною, То Прісею звалась; Я отутечки родилась, Тут і виростала, Отут, було, на цвинтарі Я з дітьми гуляю І з Юрусем-гетьманенком[293] У піжмурки граєм. А гетьманша[294], було, вийде Та й кликне в будинок, Онде клуня.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 3:
IX Одгуляли весілля, випроводили молодих у Піжмурки. Приданки біснувались іще э тиждень, переїжджаючи то до вдови Ковбанихи, то до сотника Байдака.
— Невідомий автор, “194 Vibrani Opovidannia Pantielieimon Kulish”
Частина мови: іменник (множина) |