франтирер

1. Учасник французького Руху Опору під час Другої світової війни, який вів партизанську, диверсійну або розвідувальну боротьбу проти німецьких окупантів.

2. У широкому значенні — партизан, народний месник, який веде самостійну, нерегулярну війну на окупованій території, часто в міських умовах.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |