1. (у філософії, особливо в феноменології) такий, що стосується формальної структури суб’єкта (пізнаючого, досвідчого “Я”) як такої, абстрагованої від його конкретного психологічного чи емпіричного змісту.
2. (у правознавстві) такий, що характеризує особу (суб’єкта) з точки зору формальних, установлених законом ознак, що визначають її правовий статус, правоздатність та дієздатність.