1. Надання переваги зовнішній формі, зовнішнім ознакам чогось у шкоду суті, змісту; сліпе дотримання встановлених правил, формальних вимог.
2. Напрям у мистецтві, літературі та естетиці, що акцентує увагу на художній формі, композиційних прийомах, структурі твору, часто всупереч його ідейному змісту або соціальній функції.
3. У математиці, логіці та філософії: концепція, згідно з якою наукові теорії є сукупністю формальних систем (символів, правил), а їхні об’єкти не мають власного змісту поза цими системами.
4. У праві та державному управлінні: надмірна увага до процедурних, бюрократичних формальностей, що ускладнює суттєве вирішення справ.