диявол

Приклад 1:
— то хіба виникло б між нею й Тадзьом те фатальне розходження, хоча Міля й не кричала на нього, як Гандзя), аж поки до неї обізвався Безручко, який одразу (а втім, не виключене, що то Тадзьові лише в пам’яті залишилося, ніби відразу, а насправді то дещицю й потривало) обернув її лють на погідність (оскільки він володів тим словом, якого бракувало Тадзьові, котрий, попри деякий, може, й дійсно трохи защедрий вміст к’янті-віскі ще тоді здогадувався: Гандзина лють, хоча Гандзя й сікається до нього, стосується насправді не його, Тадзя, а чогось глибоко особистого, ятрущого й страшного, проти чого Гандзя бореться на подобу Якова з ангелом, і тут не порадить ні Тадзьо, ні Безручко, бо кожна людина, хоч вона тільки те й чинить, що від того ухиляється, має вільний вибір, і Безручко повністю цього свідомий, що і йому не вирішити за Гандзю її власної долі, попри те, що він нібито й здолав обернути Гандзину лють на погідність) і навіть м’якість (Тадзьо дивився на це перетворення і ніяк не міг збагнути, — однак зовсім не тому, що йому обертом ішла голова, — як це можливо, що, здавалося б, із найнезначнішого приводу з тієї самої людини вилазить то янгол, то диявол, то ще якась навісна мара, замість сталої доброти й зрівноважености), з якої згодом, імовірно, й вилялечкувалася же назавжди, а може, лише на. певний час, заки здійметься новий вихор) напрочуд людяна, бентежно жіноча й незвично елегантна Гандзя (імовірно, одних — час зсудомлює, зводячи до зачини, а інших — випростує, обдаровуючи подвійним віддихом, як згодом Гандзю), яку Тадзьо ледве пізнав, коли Омелян Миня представив її як свою законну дружину, а чотирирічну грубеньку дівчинку з салатними очима як їхню старшу донечку, і Гандзя жартома (тоді в Римі Тадзьові здавалося, ніби Гандзя взагалі не здатна сприймати нічого смішного, і причини всіх її нещасть у житті виключно в цілковитому бракові гумору, і тому їй ніде нічого й не відкривається за муром власних уроєнь, що їх вона так щедро натиналася нав’язувати іншим, і то далеко не жартома) нагадала Тадзьові, що колись у Римі вона набивалася йому в наречені, та він її не схотів, заявивши, що він не святкує немитих і нечесаних, котрі кидають своїх дітей, як кошенят, під тином, хоча її батьки — це зовсім не лід тином і зовсім не кидають, та й потім, хто його управнив вичитувати їй старосвітську мораль, за яку вона була дуже лиха на нього так довго, поки зустріла Омеляна, котрий нарешті зрозумів її і цим самим дав їй ту силу, без якої вона не могла у щось повірити і про яку тоді на порозі українського католицького університету в Римі так пишномовно, аж образливо (щоправда, тоді у неї був час, коли її все ображало) просторікував Тадзьо, хоча вона, Гандзя, того й не слухала, — і Тадзьо довго не виходив з дива, звідки в Гандзі (в якій тоді попри молодість уже відчутно запрограмовувалася стара мегера, що довіку полюватиме за чоловіками, щоб бодай у ліжку відчути свою владу над іншою істотою, бож на відміну від бабіїв-чоловіків, — серед діян-полювальниць на кавалерів, — наскільки це дозволяв судити Тадзів досвід, базований не так на власних враженнях, як на висновках його знайомих і приятелів, які проявляли на цьому ділі більшу за нього обізнаність, — не часто траплялися ті скажені самиці, переважно з хворою матицею, що ганялися за сильнішою статтю виключно заради тілесної втіхи) — і Тадзьо довго не виходив з дива, звідки в Гандзі не раптом вивершена елегантність, відстоювана в незчисленних шляхетських Генераціях копіткіше, ніж видистильовуваний із вранішньої роси елексир життя (і це після Гандзиних залишаєних ніг, місяцями не митої розкуштраної голови и вилинялих розторочкованих джинсів), звідки в Гандзі серед колись виразно поросячого обличчя з вічно роздзяпленим ротом — Цей клясичний профіль (чи Тадзьо тепер так само помилявся, як і т°Ді, бачачи цієї миті не саму Гандзю, а якісь її побічні, вдаліші еманації?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Всюди люди, а я один Диявол проклятий! VIII Через тиждень вже витягли Максима з криниці Та у балці й поховали.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Приклад 3:
Це найстрашніша злоба, а наклепник по-грецьки – диявол. X “Не побажай!.”
— Тютюнник Григорій, “Вир”