Значення
- (Техніка) –
Дерев’яна або металева жердина, що з’єднує віз чи возик з упряжним тварин (конем, волами тощо) і слугує для керування та тяги.
- (Техніка) –
У техніці — деталь, стрижень або важіль, що передає рух між частинами механізму (наприклад, у паровозі, насосі).
- (Соціологія) –
Переносно — про людину, яка виконує важку, одноманітну або невдячну роботу; робітник-тягляр.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дишло, р. дишла, д. дишлу, з. дишло, о. дишлом, м. дишлі, к. дишло
Походження слова (Етимологія)
Слово «дишло» позначає довгу жердину або брус, яким з’єднують віз чи плуг з упряжкою. Воно прийшло в українську мову через польське посередництво з німецької, де звучало як «Deichsel». Це німецьке слово походить від давнішого праслов’янського кореня, спорідненого з українським дієсловом «тягти», адже дишло слугує для тягнення воза. Таким чином, слово «дишло» має глибоке коріння, пов’язане з працею та пересуванням.