дишло

1. Дерев’яна або металева жердина, що з’єднує віз чи возик з упряжним тварин (конем, волами тощо) і слугує для керування та тяги.

2. У техніці — деталь, стрижень або важіль, що передає рух між частинами механізму (наприклад, у паровозі, насосі).

3. Переносно — про людину, яка виконує важку, одноманітну або невдячну роботу; робітник-тягляр.

Приклади:

Приклад 1:
Оливка відганяв сіромах напочатку голосом, потім шаблею, та коли побачив, що з цього нічого не виходить, витягнув з воза дишло і закосив нетяг попід ноги дишлом. Клянучи Оливку, розпашілі дядьки і хлопці мусили відскакувати над дишлом, аби воно не поперебивало їм ноги.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”