Значення
- (Техніка) –
Дерев’яна або металева жердина, що з’єднує віз чи коляску з упряжжю (хомутом, шлеєю) і слугує для керування конем або іншою тягловою твариною.
- (Техніка) –
У техніці — важіль, стрижень або балка, що передає рух або зусилля між частинами механізму (наприклад, дишель локомотива, трактора).
- (Лінгвістика) –
Розмовне позначення довгої та тонкої людини або предмета.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дишель, р. дишля, д. дишлеві, з. дишель, о. дишлем, м. дишлеві, к. дишлю