дишель

[dɪʃɛlʲ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Техніка) –

    Дерев’яна або металева жердина, що з’єднує віз чи коляску з упряжжю (хомутом, шлеєю) і слугує для керування конем або іншою тягловою твариною.

  2. (Техніка) –

    У техніці — важіль, стрижень або балка, що передає рух або зусилля між частинами механізму (наприклад, дишель локомотива, трактора).

  3. (Лінгвістика) –

    Розмовне позначення довгої та тонкої людини або предмета.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дишель, р. дишля, д. дишлеві, з. дишель, о. дишлем, м. дишлеві, к. дишлю

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів