дишель

1. Дерев’яна або металева жердина, що з’єднує віз чи коляску з упряжжю (хомутом, шлеєю) і слугує для керування конем або іншою тягловою твариною.

2. У техніці — важіль, стрижень або балка, що передає рух або зусилля між частинами механізму (наприклад, дишель локомотива, трактора).

3. Розмовне позначення довгої та тонкої людини або предмета.

Приклади:

Приклад 1:
Шлеї не мав на собі, лише йшов із правого боку і тримав дишель якби під пахою. І кінь, і Іван держалися крепко, бо оба відпочали через ніч.
— Зеров Микола, “Камена”