дичок

[dɪt͡ʃok] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Молода рослина, що виросла з насінини в природних умовах (не вирощена в розсаднику), яку використовують як підщепу для культурних сортів плодових дерев.

  2. (Ботаніка) –

    Дика рослина, переважно дерево або кущ, що виросла самосівом або від кореневої паростки, на відміну від культурної, сортової.

  3. (Лінгвістика) –

    Переносно: про невиховану, некультурну, грубу або дикувату людину.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. дички, р. дичок, д. дичкам, з. дички, о. дичками, м. дичках, к. дички

Більше записів