Значення
- (Лінгвістика) –
Якість вимови звуків, слів і фраз, що характеризує чіткість, розбірливість і правильність артикуляції під час мовлення.
- (Лінгвістика) –
Сукупність особливостей вимови, характерних для певної людини, мовця або виконавця.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дикція, р. дикції, д. дикції, з. дикцію, о. дикцією, м. дикції, к. дикціє
Походження слова (Етимологія)
Слово «дикція» походить з латинської мови, де «dictio» означало «вимова, вислів». Воно пов’язане з латинським дієсловом «dicere» — «говорити». Це запозичення з латини, яке увійшло в українську мову через посередництво інших європейських мов. У сучасній українській мові «дикція» означає чіткість і правильність вимови, майстерність володіння мовленням.