1. Той, хто виступає з промовою перед аудиторією; красномовець, промовець.
2. Людина, яка володіє мистецтвом публічного виголошування промов, має відповідні навички та талант.
оратор
Буква
Приклади:
Приклад 1:
1 Іоанн Златоуст (345—407) — один із отців церкви $ визначний оратор і письменник, представник візантійської літератури. Користувався чималою популярністю у давній літературі.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Один, видимо, вважав себе дуже розумним і оратором і все хотів говорити, гурт спиняв його, а надто газда дому, але іноді оратор перебивав усіх, викрикнувши: дайте я скажу! — і починав говорити довго, але так мудро, що я не розумів його.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”
Приклад 3:
На це оратор ex abrupto спитав мене: «Хто писав в «К[иевском] телеграфе» замітку про святкування Шевченкових роковин у Львові цього року?» А, подумав я, оратор є Володимир Барвінськии! І відповів: «Я писав!…» — «Я так і думав», — відповів оратор.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”