1. Який складається з дрібничок, дрібних частин або деталей; незначний, дрібний.
2. Який приділяє надмірну увагу дрібницям, несуттєвим деталям; педантичний, дріб’язковий.
дрібничковий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— з чого, щиро признавшися, він, сатана, вдоволений, бо це зайвий доказ його могутности, хоча, зрештою, йому, сатані, оскільки він не дрібничковий і вдоволяється й малим на відміну від Того аскетичного Шаленця, — слугують не лише ті, що грають на органі, а й ті, що органи нищать і, аби вирвати найбільші труби, влрягають коней в орган, щоб виламати основу, чи розкладають із молитовних стільців і лав, хоругов та ікон багаття посеред церкви, аби розтопити метал, щоб він скинув з себе подобу звукових рур, за допомогою яких Юркові раптом забаглося творити для світла!)? Та й що таке взагалі світло?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикментик () |