Значення
- (Психологія) –
Почуття упевненості в чийсь чесності, відданості, добрих намірах, що ґрунтується на досвіді взаємодії та дозволяє покладатися на іншу особу, відкриватися їй або передавати певні повноваження.
- (Психологія) –
Переконання в правдивості, достовірності, правильності чи якості когось або чогось (наприклад, довір’я до джерела інформації, до методу лікування, до інституції).
- (Юриспруденція) –
Управлінсько-правове поняття, що означає правовідносини, за яких одна особа (довіритель) передає іншій особі (довіреній) майно або повноваження для управління ним на певний час і на користь третьої особи (бенефіціара), як це передбачено, наприклад, у трасті або довірчій власності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. довір'я, р. довір'я, д. довір'ю, з. довір'я, о. довір'ям, м. довір'ї, к. довір'я