1. Почуття упевненості в чийсь чесності, відданості, добрих намірах, що ґрунтується на досвіді взаємодії та дозволяє покладатися на іншу особу, відкриватися їй або передавати певні повноваження.
2. Переконання в правдивості, достовірності, правильності чи якості когось або чогось (наприклад, довір’я до джерела інформації, до методу лікування, до інституції).
3. Управлінсько-правове поняття, що означає правовідносини, за яких одна особа (довіритель) передає іншій особі (довіреній) майно або повноваження для управління ним на певний час і на користь третьої особи (бенефіціара), як це передбачено, наприклад, у трасті або довірчій власності.