довільність

1. Властивість за значенням прикметника “довільний”; відсутність обмежень, умовностей або об’єктивних причин, можливість діяти, вирішувати чи визначати щось лише за власним бажанням, без обґрунтування або незалежно від зовнішніх обставин; суб’єктивність, сваволя.

2. Філософський та науковий термін, що означає незалежність певного явища, процесу або рішення від зовнішніх умов, детермінованих причин або попередніх станів; випадковість, стохастичність.

3. У математиці, логіці та інформатиці — характеристика вибору або дії, що не обумовлена жодними правилами або алгоритмами і може бути здійснена без конкретних критеріїв; недетермінованість.

Приклади вживання

Приклад 1:
Зо- крема, Я.О.Пономарьов виявив, що причинами відставання у розвитку внутрішнього плану діяльності є такі психолого-педагогічні помилки: ― у дошкільників дуже рідко зустрічаються задачі пояснити, яким способом дитина досягла певного практичного результату, тобто теоре- тичні задачі; ― недостатній розвиток пізнавальних мотивів, що виявляється як пасивність у навчанні, байдужість до успіхів та невдач на уроці, до ро- зумових задач; ― недостатня довільність поведінки в школі, на уроці, що мало зу- мовлена навчальною діяльністю, розгортається окремо від неї. Американський психолог Аніта Вулфолк (2001) пропонує пам’ятку для педагогів щодо заохочення ними креативності учнів (див.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”

Частина мови: іменник (однина) |