Значення
- (Юриспруденція) –
Особа, якій довіряють, наділяють повноваженнями або доручають таємні, важливі чи конфіденційні справи; довірена особа.
- (Юриспруденція) –
У юридичній практиці: представник, уповноважена особа, яка діє від імені та в інтересах іншої особи (довірителя) на підставі виданої їй довіреності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. довірений, р. довіреного, д. довіреному, з. довіреного, о. довіреним, м. довіренім, к. довірений