Значення
- (Юриспруденція) –
Документ, який надає одній особі (довіреному) право виступати від імені іншої особи (довірителя) у правових відносинах, зокрема укладати угоди, представляти інтереси в державних органах тощо.
- (Історія) –
(заст.) Процес або факт доручення чого-небудь, покладання на когось довір’я; доручення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. довірення, р. довірення, д. довіренню, з. довірення, о. довіренням, м. довіренні, к. довірення