Словник Української Мови
Буква
1. Завершити мовлення, сказати до кінця те, що почали або планували сказати.
2. Дійти зумовленої кількості, суми або певного рівня чогось у розмові (наприклад, договорити до певної суми).
3. Домовитися, досягти згоди в результаті переговорів, обговорення.
Приклад 1:
— Договорюй, що маєш договорити! — крикнув я.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Та не встиг вiн договорити останньої фрази, як я з усього розмаху вдарила його по фiзiономiї. Кук зблiд i стояв з опущеними очима.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Але не встиг товариш Матвiй договорити останнiх слiв, як на Мерлi в цей момент енергiйно затарахкали ворожi кулемети. Ворог, мабуть, вирiшив перейти в наступ.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”