1. У роботах українського мовознавця та лексикографа Бориса Грінченка — уявний персонаж, якого він використовував для ілюстрації нелогічності та невідповідності деяких штучних запозичень з російської мови, зокрема слова “благодаря” (наприклад, “благодаря добродбача” як калька з “благодаря доброхота”). Це слово є авторським і слугувало меті критики невдалих мовних калек.
2. У сучасному вжитку іноді використовується іронічно або в мовознавчих дискусіях для позначення штучного, неорганічного запозичення чи невдалої мовної конструкції, що виникає внаслідок механічного перекладу з інших мов.