добродбач

[dobrodbɑt͡ʃ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    У роботах українського мовознавця та лексикографа Бориса Грінченка — уявний персонаж, якого він використовував для ілюстрації нелогічності та невідповідності деяких штучних запозичень з російської мови, зокрема слова “благодаря” (наприклад, “благодаря добродбача” як калька з “благодаря доброхота”). Це слово є авторським і слугувало меті критики невдалих мовних калек.

  2. (Лінгвістика) –

    У сучасному вжитку іноді використовується іронічно або в мовознавчих дискусіях для позначення штучного, неорганічного запозичення чи невдалої мовної конструкції, що виникає внаслідок механічного перекладу з інших мов.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. добродбач, р. добродбача, д. добродбачеві, з. добродбача, о. добродбачем, м. добродбачеві, к. добродбачу

Більше записів