1. (діал.) Той, хто добродбає (добуває, заробляє) щось; заробітчанин, наймит.
2. (перен., рідк.) Людина, яка прагне до наживи, користолюбець.
добродбай
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови