Словник Української Мови
Буква
1. Технічний термін: речовина, яку додають до руди або інших матеріалів при плавленні для зниження температури їх розплавлення, поліпшення розділення металу від шлаку або для видалення домішок; флюс.
2. Заст. або діал. Місце, де плавлять щось (наприклад, метал, дьоготь, скло); плавильня.
3. Заст. або діал. Посуд для плавлення, перетоплювання чогось; плавильний горщик, тигель.
Приклад 1:
Що йому, цьому кремезному дідові, степовому рибалці з самарських плавень, до РАППу, до диктатури авербахівських адептів, які з невблаганністю маленьких пап усі стилі й усі епохи, усі твори й усіх мистців розкладають по різних полицях клясової приналежности, дарма що вони самі годуються при тому каламутною, сумнівної якости ідеологічною рідиною, видаючи — безпомічні еклектики — галасливі заяви лівобуржуазного снобізму Парижу й Берліну про технічний індустріальний стиль за остаточні гасла пролетарської доктрини. Розмахуючи волосатим кулаком, проголошуючи хату за джерело всіх народніх доброчинностей, дід, спалений дніпропетровським сонцем, гне свого з ідилічною безпосередністю провінціяла, з наївною простодумністю шатобріянівського ірокеза, з щирою ясністю абстрактної руссоїстичної людини.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”