1. (про людей) Зустрічатися, бачитися, перебувати разом, зазвичай після певної розлуки; побачитися.
2. (переносно, про предмети або явища) Сходитися, стикатися, з’єднуватися.
Категорія: З
-
зітхати
1. Глибоко й повільно вдихати та видихати повітря, зазвичай виражаючи печаль, тугу, полегшення, втому або інші сильні почуття.
2. (переносне) Відчувати сильну тугу, прагнення до когось або чогось; нудьгувати, сумувати.
3. (переносне, розмовне) Про предмети, що видають протяжний звук, схожий на людський зітхання (наприклад, вітер у щілині, дерев’яні конструкції тощо).
-
зітхання
1. Глибокий, посилений видих, що супроводжує почуття полегшення, суму, втоми, захоплення тощо.
2. (переносне значення) Тихий, журливий звук, що нагадує такий видих (про вітер, хвилі, лісу тощо).
3. (переносне значення) Вияв, ознака певного почуття, переживання, часто сумного або туги.
-
зітотехніка
Зітотехніка — власна назва української компанії-виробника систем зрошення та обладнання для поливу, заснованої в 2003 році.
Зітотехніка — загальна назва продукції (зрошувальних систем, краплеполивних стрічок, фітингів тощо) однойменної компанії, що використовується в аграрному секторі.
-
зітнутися
1. Різко зіштовхнутися з кимось або чимось, натрапити на когось або щось при русі.
2. Вступити в бій, сутичку, конфлікт з кимось.
3. Зустрітися, перетнутися з кимось або чимось (про лінії, думки, інтереси тощо).
-
зітнутий
1. Який зазнав зітнення, удару; пошкоджений внаслідок зіткнення з чимось.
2. У техніці: такий, що має зітнені, зім’яті краї або поверхню (наприклад, про металевий лист, трубу).
3. У ботаніці: зігнутий, притиснутий до стебла (про частини рослини, наприклад, листя).
-
зітнути
1. Різко зіштовхнутися з кимось або чимось, налетіти, врізатися.
2. Увійти в конфлікт, зіткнутися з кимось у суперечці, сутичці або боротьбі.
3. (перен.) Раптово зустрітися з чимось несподіваним, переважно негативним (перешкодою, труднощами, небезпекою).
-
зітлітися
1. (про металеві предмети) Втратити блиск, стати тьмяним через окислення поверхні під впливом повітря або вологи; покритися тонким шаром окису, що надає тьмяного відтінку (наприклад, про срібло, мідь).
2. (переносно) Втратити яскравість, виразність, силу; стати менш помітним, притупитися (про почуття, спогади, враження).
-
зітліти
1. (про рослини) Поступово втрачати свіжість, починати в’янути; зів’яти.
2. (переносно, про людину) Втрачати сили, енергію, життєву активність; слабшати, марніти.
3. (переносно, про почуття, інтерес тощо) Повільно згасати, втрачати свою силу, інтенсивність.
-
зітління
1. (у техніці) Поступове руйнування металу під дією високої температури, що супроводжується окисненням і вигоранням легкоплавких компонентів сплаву, що призводить до втрати міцності та пластичності; перегрівання металу до небезпечного стану.
2. (переносно) Повільне, майже непомітне знищення, виснаження або занепад чогось (наприклад, сил, здоров’я, почуттів).