drevosliv.com

Словник Української

Категорія: З

  • заблювати

    1. (спеціальне) Покривати поверхню чогось блювотою, блювати на щось.

    2. (переносне значення, розмовне, зневажливе) Псувати, робити щось неякісно, абияк; також морально оскверняти, паплюжити.

  • заблукатися

    Заблукатися — втратити орієнтацію, не знати, де знаходишся і якою дорогою потрібно йти, пересуваючись незнайомою або лісистою місцевістю.

    Заблукатися — перен. втратити правильний напрямок у діяльності, житті, роздумах; збитися зі шляху, заплутатися.

  • заблукати

    Заблукати — втратити орієнтацію, не знати правильного шляху, потрапити в незнайоме місце, де важко знайти вихід або напрям руху.

    Заблукати — перен. відчути розгубленість, втратитися в думках, почуттях або в складних обставинах.

  • заблуканий

    1. Який заблукав, збився з дороги, не знаходить правильного шляху; загублений, заборонений.

    2. Переносно: який опинився у складних, безвихідних або чужих для себе обставинах, не знаходить свого місця в житті; розгублений, неприкаянний.

    3. У літературі та фольклорі: фольклорний епітет, що вживається у стійких словосполученнях на позначення чогось дуже далекого, недосяжного або міфічного (наприклад, “заблуканий край”, “заблукана земля”).

  • заблукалий

    1. Який заблукав, збився з дороги, не може знайти правильного шляху або виходу.

    2. Переносно: який опинився в невідомому, чуждому середовищі, відірвався від свого кола або втратив життєві орієнтири.

    3. Уживається як складова частина власних назв, наприклад, у літературних творах, кінофільмах тощо, для позначення персонажа, що перебуває в стані втрати шляху або духовних пошуків.

  • заблудний

    1. Який заблукав, збився з дороги; такий, що зайшов не туди, куди потрібно.

    2. Переносно: який помилився у своїх переконаннях, поглядах, вів неправильний спосіб життя; грішний.

    3. У складі стійкого виразу “заблудна вівця” (або “заблудна овечка”): про людину, яка збилася з правильного шляху, але шукає можливості повернутися до чесного життя або колективу.

  • заблудлий

    1. Який збився з правильного шляху, не знаходить дороги; такий, що заблукав.

    2. Переносно: який відхилився від правильних поглядів, моральних норм або суспільно корисного способу життя; що перебуває в омані.

    3. У релігійному, зокрема християнському, вживанні: грішний, який відійшов від віри або богоугодного життя.

  • заблудитися

    1. Втратити орієнтацію на місцевості, перестати розуміти, де знаходишся і якою дорогою потрібно йти; збитися зі шляху.

    2. Перен. Втратити правильний напрямок у діяльності, думках, житті; помилитися у вчинках або переконаннях.

  • заблудити

    1. Втратити орієнтацію в просторі, перестати розрізняти напрямок, дорогу; збитися зі шляху.

    2. Переносно: відхилитися від правильної думки, погляду; помилитися в судженнях, втратити правильне розуміння чогось.

  • заблуда

    1. (у філософії, релігії) Стан помилкового, хибного розуміння дійсності, ілюзорне сприйняття світу, що веде до відходу від істини; обман почуттів або розуму.

    2. (застаріле, поетичне) Те саме, що блукання; стан тривалого безцільного пересування, поневіряння.

    3. (переносне значення) Помилкова думка, хибна ідея, неправильне переконання.