1. (діал.) Жінка, яка заздрить комусь; заздрісниця.
2. (діал.) Жінка, яка завдає комусь шкоди через заздрість; чаклунка, відьма.
3. (бот.) Народна назва рослини вовчі ягоди (Daphne mezereum).
Категорія: З
-
завидник
1. Людина, яка заздрить комусь, чомусь; той, хто відчуває заздрість.
2. (у народній творчості) Уособлення заздрощів, недоброзичливої сили, що може нашкодити людині чи її добробуту (часто в поєднанні “злий завидник”).
-
завидний
1. Такий, що викликає заздрість, бажання мати те саме; дуже хороший, привабливий.
2. Дуже значний, помітний; такий, що заслуговує на повагу або визнання.
-
завидна
1. Яка викликає заздрість, така, що можна заздрити; дуже хороша, чудова, бажана.
2. Помітна, значна, велика (про ступінь, міру явища).
-
завидливість
Почуття, стан або якість характеру, коли людина відчуває заздрість, неприязнь до успіху, щастя, переваг іншої людини та бажає володіти тим самим або позбавити цього іншого.
-
завидливо
1. Так, що викликає заздрість, бажання мати те саме; заздрісно.
2. З почуттям заздрості, із заздрістю.
-
завидливий
1. Який відчуває заздрість, заздрить комусь, чомусь; сповнений заздрості.
2. Такий, що викликає заздрість у інших; бажаний, привабливий через свої позитивні якості або переваги.
-
завидко
1. (розм.) Те саме, що завідки — у знач. прислівника: заздалегідь, наперед, заздалегідь, завчасно.
2. (діал.) Те саме, що завідки — у значенні прислівника: навмисно, нарочито, спеціально, з наміром.
-
завидки
1. (діал.) Те саме, що заздрість — почуття досади, образи, ворожості через успіхи, переваги, майно іншої людини.
2. (діал., заст.) Предмет заздрощів; щось дуже бажане, привабливе.
-
завидка
Завидка — прислівник, що вживається в українській мові для позначення способу дії, коли щось робиться так, щоб викликати заздрість у інших, з метою похизуватися, виставити щось напоказ.
Завидка — прислівник, яким описують дію, виконану з явним бажанням, щоб інші позаздрили, з почуттям переваги та самозадоволення.