Словник Української
1. Релігійний рух у Російській імперії, заснований наприкінці XVIII століття, що передбачав об’єднання частини старообрядців (старовірів) з Російською православною церквою на умовах збереження ними дорадянських обрядів та церковно-слов’янських богослужбових книг за визнання церковної юрисдикції Синоду та імператора.
2. Офіційна назва релігійної організації (єдиновірців), що виникла внаслідок цього руху та існувала в Російській імперії, а пізніше в СРСР.
Єдиновірний — історичний релігійний термін, яким у Російській імперії XIX — початку XX століття називали представника старообрядництва (старовіра), який визнавав юрисдикцію Російської православної церкви та зберігав дорадянські обряди за умови прийняття священнослужителів від офіційного Синоду.
Єдиновірний — прибічник або член єдиновірства (єдиновір’я) — особливого церковного руху та парафіяльної структури в лоні Російської православної церкви, створеної для возз’єднання старообрядців з офіційною церквою шляхом компромісу в обрядових питаннях.
Єдиновірка — жінка, яка сповідує єдиновірство, тобто належить до старообрядницької громади, що перебуває в єдності з Російською православною церквою при збереженні дораскольних (старообрядницьких) обрядів.
Єдиновірка — жінка, яка є послідовницею релігійного руху або течії, що визнає лише одну, певну форму віровчення (у ширшому, не історично-церковному значенні).
1. Особа, яка сповідує ту саму релігію або віросповідання, що й інші; однодумець у релігійних питаннях.
2. (іст.) Послідовник єдиновірства — течії в старообрядництві, що визнавала юрисдикцію Російської православної церкви та зберігала дораскольні (дониконівські) обряди.
Який має необмежену, виключну владу в якійсь сфері, державі чи організації; самовладний, самодержавний.
Який стосується єдиновладдя як форми правління або принципу управління.
1. Форма правління, при якій вся повнота державної влади належить одній особі (монарху, диктатору тощо); самодержавство, автократія, монархія.
2. Політична система, заснована на такій формі правління; держава з єдиновладним правлінням.
3. Перев. *книжн.* Необмежене панування, домінування однієї особи, ідеї, сили в якій-небудь сфері; монополія.
Вступати в єдиноборство, битися один на один; змагатися в силі, спритності або майстерності у прямому протистоянні з супротивником.
Брати участь у єдиноборстві; битися, борючись один на один.
Вступати у боротьбу, суперництво або полеміку з кимось, відстоюючи свої позиції.
1. Вид спорту, у якому двоє суперників змагаються один з одним, використовуючи певну техніку боротьби, ударів або захоплень (наприклад, бокс, дзюдо, боротьба).
2. Поединок, битва один на один; протистояння двох осіб, армій або сил.
3. (переносне) Суперечка, полеміка, інтелектуальне протистояння між двома сторонами.
1. Учасник єдиноборства; той, хто займається бойовими видами спорту, що передбачають безпосередню боротьбу з суперником (бокс, боротьба, дзюдо тощо).
2. Заст. Воїн, боєць; той, хто веде боротьбу, змагається з кимось у чомусь (перев. у високому, ідейному сенсі).