Категорія: В

1. Властивість за значенням прикметника “в’ялий”; стан, коли щось втратило свіжість, пружність, соковитість; млявість, млявий стан.

2. Переносно: відсутність енергії, бадьорості, інтересу до чого-небудь; апатичність, млявість, пасивність.

1. Процес обробки м’яса, риби, птиці або інших продуктів харчування шляхом тривалого витримування в підсоленому стані з метою консервації та надання особливих смакових якостей; результат такої обробки — в’ялений продукт.

2. (у технології) Спосіб консервування харчових продуктів, заснований на поєднанні легкого посолу та повільного сушіння (висушування) на повітрі або в спеціальних установках при певній температурі та вологості.

1. Процес обробки продуктів (переважно м’яса, риби, фруктів, овочів) шляхом повільного висушування на повітрі, сонці або в спеціальних пристроях, що призводить до зневоднення та консервації продукту без термічної обробки високими температурами.

2. Результат такого процесу — готовий до вживання або подальшого приготування продукт, що має характерну щільну, тверду консистенцію та інтенсивний смак (наприклад, в’ялене м’ясо, в’ялена риба).

3. У технології обробки шкіри — процес видалення вологи зі шкіряного сирця після дублення для надання йому остаточної міцності та гнучкості.

1. (історичне) Жіноча в’язниця, місце ув’язнення для жінок.

2. (переносне значення) Місце, де панують суворість, пригнічення, неволя; символ несвободи.

1. Рослина роду в’язіль (Ononis), багаторічна трав’яниста рослина родини бобових із колючими стеблами, рожевими або пурпуровими квітами, поширена на сухих луках, схилах; вид Ononis spinosa — в’язільник колючий.

2. Рідкісна назва для рослини вовчуга (Anchusa) або інших видів родини шорстколистих, що мають схожі властивості або використання.

1. Рослина родини бобових з перистим листям, рожевими або білими квітками, що росте на луках і використовується як кормова культура; конюшина (Trifolium).

2. Застаріла назва для деяких видів рослин родини бобових, зокрема конюшини лучної (Trifolium pratense).

1. (діал.) Те саме, що в’язіль — дерев’яна частина плуга, до якої кріпляться леміш, полиця та інші деталі.

2. (діал., заст.) Те саме, що в’язь — зв’язка, в’язанка (наприклад, соломи, хмизу).

1. Стилізоване декоративне переплетіння літер, характерне для давнього рукописного письма, особливо в кириличних текстах, що утворює складний орнаментальний візерунок.

2. Старовинний вид орнаментального письма, при якому літери в слові з’єднуються між собою безперервною лінією, утворюючи складний візерунок, що нагадує плетіння.

3. У переносному значенні — щільне, складне переплетіння чого-небудь (наприклад, гілок, думок, подій).

В’язура — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “в’язка”: невелика в’язка, пучок чогось (наприклад, квітів, трави, паперів, перев’язаних ниткою або мотузочкою).

2. Рідкісне: те саме, що “в’язечка” — коротка мотузочка, шнурочок або тасьма для зав’язування, перев’язування чогось.