Категорія: В

1. Властивість того, що вабить, приваблює, спокушає; принадність, привабливість.

2. Застаріле значення: здатність привертати увагу, викликати інтерес; цікавість.

1. Дія за значенням дієслова вабити; приманювання, залучення когось або чогось за допомогою певних засобів, звуків, дій тощо.

2. У мисливстві — спосіб полювання, що полягає у приманюванні звіра або птаха за допомогою імітації їхніх звуків (вабка) або за допомогою манка.

3. Переносно — приваблива сила, тяжіння, чарівність, здатність справляти сильне враження і притягувати до себе.

1. Пристрій для приманювання птахів або тварин за допомогою звуку, зовнішнього вигляду чи запаху; те саме, що ваба.

2. У переносному значенні — об’єкт, який привертає увагу, спокушає або заманює когось, часто з негативним відтінком.

3. У рибальстві — штучна принада для лову риби, що імітує природну здобич.

1. Штучна принада для лову риби, що імітує зовнішнім виглядом або рухами дрібну рибку, комаху тощо; блешня.

2. Пристрій для приманювання птахів (переважно хижих) або звірів за допомогою звуку, вигляду або запаху.

3. Переносно: те, що приваблює, спокушає когось; принадний об’єкт або обставина.

1. Спеціальний пристрій для приманювання птахів (зокрема, хижих) або тварин шляхом відтворення звуків, що імітують їхній голос або голоси їхньої здобичі.

2. Рідкісне, застаріле позначення для того, хто вабить, заманює когось або щось; принада.

1. Застаріле: принада, принадливість, привабливість; те, що вабить, приманює.

2. Застаріле: чарівність, краса, вродливість.

3. Застаріле: приманювання, заманювання (особливо птахів або звірів за допомогою звуків або спеціальних знарядь).

4. У діалектах: приманка для риби або звіра; пастка.

5. У діалектах: звук, голос, крик (наприклад, птаха).

1. У давніх семітських народів (фінікійців, ассирійців, вавилонян тощо) — верховний бог, повелитель сонця, родючості та війни, що часто зображувався у вигляді бика; головне божество в пантеоні давніх ханаанців.

2. Загальна назва різних божеств у стародавніх семітів, що вживалася з додаванням визначення (наприклад, Ваал-Гад, Ваал-Пеор).

3. У переносному значенні — символ ідолопоклонства, ворожої сили або гріховної пристрасті, якій сліпо поклоняються.

1. Дія за значенням дієслова в’їжджати; переміщення транспортного засобу або вершника кудись, зазвичай усередину обмеженого простору (на подвір’я, у населений пункт, на територію).

2. Місце, призначене або пристосоване для здійснення такої дії; в’їзна частина, отвір у чомусь (наприклад, у воротах, паркані), початок дороги, що веде кудись.

3. У містобудуванні — вулиця, провулок або інша транспортна артерія, що сполучає магістральну дорогу з мікрорайоном, житловою зоною або окремим об’єктом і призначена переважно для в’їзду транспорту.

1. Властивість за значенням прикметника “в’їдливий”; настирливість, докучливість, нав’язливість у спілкуванні або діях.

2. Здатність хімічної речовини (наприклад, кислоти, лугу) інтенсивно діяти на поверхню матеріалів, проникати в них або роз’їдати їх; корозійна активність.

3. Переносно: про різкість, ущипливість, зневажливість чи образливість висловлювань, які глибоко вражають і засмічують свідомість.

1. Дія за значенням дієслова “в’їдатися” — процес проникнення, глибокого впитання або вкорінення чогось у поверхню, матеріал або (переносно) у свідомість.

2. (Хім., техн.) Процес руйнування поверхні металу, бетону тощо внаслідок хімічної або електрохімічної взаємодії з агресивним середовищем (наприклад, кислотами, солями); корозія.

3. (Переносно) Процес тривалого та нав’язливого впливу на думки, почуття або пам’ять, який призводить до їхньої стійкої зміни або закріплення.