drevosliv.com

Словник Української

Категорія: У

  • уперто

    1. Проявляючи упертість, непохитну рішучість; наполегливо, невблаганно.

    2. Виявляючи незламну волю, завзятість; завзято, невідступно.

    3. (У негативному відтінку) Діючи з необґрунтованою непохитністю; вперто, нерозсудливо.

  • упертюх

    Упертюх — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.

  • уперед

    1. У напрямку вперед, попереду себе; у передній бік.

    2. Завчасно, наперед, перед тим, як щось станеться або буде зроблено.

    3. (У переносному значенні) Необ’єктивно, з упередженим ставленням, з попередньо сформованою думкою, що заважає оцінити щось правильно.

  • упереджати

    1. Робити щось раніше за когось, випереджати в дії, прийти або прибути кудись раніше за інших.

    2. Запобігати чомусь, вживати заходів, щоб щось не сталося; попереджати.

    3. (У лінгвістиці) Використовувати мовну одиницю (наприклад, займенник) раніше, ніж з’являється слово, до якого вона відноситься (антецедент).

  • упереджатися

    1. (про подію, явище) Відбуватися раніше за інше, передувати чомусь у часі.

    2. (про людину) Діяти, вступати в дію або прибувати кудись раніше за когось іншого, випереджати когось.

    3. (перен.) Отримувати перевагу у розвитку, знаннях, досягненнях тощо; випереджати.

  • упереджений

    1. Який має упередження, заздалегідь сформовану необ’єктивну думку про когось або щось; тенденційний, несправедливий.

    2. Такий, що виражає таку думку або ставлення; заздалегідь схильний до певної оцінки.

  • упередженість

    1. Властивість упередженої людини; схильність до упередженого ставлення до кого-, чого-небудь, достроково сформована думка, переконання, що не ґрунтуються на фактах і перешкоджають об’єктивній оцінці.

    2. Застаріле: упередження, забобон.

  • упередження

    1. Попередня думка, сформована без достатнього пізнання або на основі хибних уявлень; заздалегідь складена негативна думка про когось або щось, що впливає на об’єктивне сприйняття.

    2. Схильність, прихильність до чого-небудь, уподобання, що виникають на основі такого попереднього судження.

    3. У логіці та методології науки — ідея, концепція або система поглядів, що приймається за істинну без критичного перевірення і використовується як вихідний пункт для подальших міркувань.

  • упереджено

    1. З попередньо сформованою негативною думкою, з упередженням, без об’єктивності; несхвально, неприхильно.

    2. (У логіці) На основі попереднього припущення або переконання, без достатніх підстав для остаточного висновку.

  • упереджувальний

    1. Який упереджує щось, попереджає про щось, спрямований на запобігання чомусь; превентивний.

    2. Який випереджає, виникає або здійснюється раніше за інші подібні дії чи явища; попередній.