Значення
-
Попередня думка, сформована без достатнього пізнання або на основі хибних уявлень; заздалегідь складена негативна думка про когось або щось, що впливає на об’єктивне сприйняття.
-
Схильність, прихильність до чого-небудь, уподобання, що виникають на основі такого попереднього судження.
-
У логіці та методології науки — ідея, концепція або система поглядів, що приймається за істинну без критичного перевірення і використовується як вихідний пункт для подальших міркувань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. упередження, р. упередження, д. упередженню, з. упередження, о. упередженням, м. упередженні, к. упередження