Словник Української
1. Розмовитися, домовитися про щось, досягти згоди в якомусь питанні.
2. Дістати, отримати щось, заволодіти чимось (часто з відтінком зусилля або хитрістю).
3. Влаштуватися кудись, прилаштуватися, знайти собі місце (часто з відтінком неформальності або тимчасовості).
1. Втриматися від чого-небудь, стримати себе, не дати волі своїм почуттям, бажанням (наприклад, від сміху, сліз, спокуси).
2. Витерпіти, знести, перебути що-небудь неприємне, тяжке; витримати.
1. Втриматися від чого-небудь, стримати себе, не дати волі своїм почуттям, бажанням (наприклад, від сміху, сліз, спокуси).
2. Зазнати, перенести, витерпіти щось неприємне, тяжке; змиритися з чимось.
1. Такий, що пройшов процес утилізації; перероблений для подальшого використання або знешкодження.
2. (у техніці) Такий, що використано для отримання корисної роботи або енергії (про паливо, тепло тощо).
1. Використовувати щось, що втратило первинне призначення або є відходами, для отримання користі, енергії або вторинної сировини; переробляти з метою подальшого застосування.
2. Знищувати (здебільшого небезпечні або непотрібні речі, матеріали, відходи) спеціальним способом, що виключає шкоду для довкілля та здоров’я людей.
1. (про предмети, речовини, матеріали) Піддаватися утилізації; перероблятися, використовуватися для подальшого застосування після переробки або знищуватися як непотрібне.
2. (перен., розм., про людину) Втрачати актуальність, значення; ставати непотрібним, зайвим у якійсь сфері діяльності.
1. Комп’ютерна програма або набір програм для виконання допоміжних, обслуговуючих функцій, таких як обробка файлів, керування системою, діагностика, оптимізація роботи обладнання тощо (наприклад: архіватор, чистильник диска, утиліта для перевірки пам’яті).
2. Рідко вживане позначення комунального підприємства або служби, що забезпечує населення житлово-побутовими послугами (водопостачання, електропостачання, газопостачання, теплопостачання, каналізація).
1. Філософська теорія та етична концепція, що визначає моральну цінність вчинку, явища чи інституції виключно їхньою корисністю (утилітарністю) для досягнення щастя (задоволення, користі) найбільшої кількості людей; загальною основою моралі вважає принцип найбільшого щастя.
2. Прагматичне ставлення до чого-небудь, що визначається виключно практичною користю, зиском; практицизм, корисливість.
1. Послідовник утилітаризму — філософської теорії, що вважає корисність дії чи явища основним критерієм його моральної цінності.
2. Людина, яка у своїй діяльності, поведінці чи оцінках керується виключно чи переважно практичною вигодою, корисливістю, прагматичними інтересами.
1. Послідовниця філософської теорії утилітаризму, яка вважає корисність дій та їх наслідків найвищим критерієм моральності та основою етичних рішень.
2. Жінка, яка в практичному житті керується принципом користі, практичності, прагматичної доцільності, часто нехтуючи іншими цінностями.