1. Філософська теорія та етична концепція, що визначає моральну цінність вчинку, явища чи інституції виключно їхньою корисністю (утилітарністю) для досягнення щастя (задоволення, користі) найбільшої кількості людей; загальною основою моралі вважає принцип найбільшого щастя.
2. Прагматичне ставлення до чого-небудь, що визначається виключно практичною користю, зиском; практицизм, корисливість.