Значення
-
Філософська теорія та етична концепція, що визначає моральну цінність вчинку, явища чи інституції виключно їхньою корисністю (утилітарністю) для досягнення щастя (задоволення, користі) найбільшої кількості людей; загальною основою моралі вважає принцип найбільшого щастя.
-
Прагматичне ставлення до чого-небудь, що визначається виключно практичною користю, зиском; практицизм, корисливість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. утилітаризм, р. утилітаризму, д. утилітаризмові, з. утилітаризм, о. утилітаризмом, м. утилітаризмі, к. утилітаризме