Категорія: У

  • устромити

    1. Встромити, встромляти, втикати щось гостре, загострене в щось; всадити, встромити.

    2. Розмістити, помістити щось десь, часто в обмеженому або незручному місці; всунути, впхнути.

    3. (У лінгвістиці, про звук) Вставити, додати додатковий звук у слові.

  • устромитися

    1. Встромляючись, вп’ястися, впхнутися кудись, у щось; влізти, встромляючись.

    2. Розм. Сісти, влаштуватися десь, зайняти якесь місце (часто незручне або не своє).

    3. Розм. Влаштуватися, прилаштуватися де-небудь (на проживання, роботу тощо).

  • устромлений

    1. (про предмет) такий, що його щільно вставлено, втиснуто або врізано в щось; вмонтований.

    2. (перен., розм.) такий, що опинився в незручному, скрутному або безвихідному становищі.

  • устромлювати

    1. Встромляти, втикати щось у щось, вставляти з силою або глибоко.

    2. Розміщувати, ставити когось або щось у певне місце, часто незручне або тісне.

    3. (переносно) Вставляти (слова, фрази) у мовлення чи текст.

  • устромлюватися

    1. Встромлятися, встромлюватися; встромляти щось у щось, встромлювати щось у щось.

    2. Розм. Влаштовуватися, вміщатися кудись, часто з труднощами або незручно.

  • устромляння

    Устромляння — дія за значенням дієслова «устромляти», тобто встромляння, втика́ння, вставлення чогось у щось, закріплення предмета в певному положенні шляхом уведення його кінця в отвір або глибоку щілину.

    Устромляння — результат такої дії; стан предмета, що був устромлений (встромлений).

  • устромляти

    1. Встромляти, втикати щось гостре а� загострене в щось; всаджувати.

    2. Розміщувати, вставляти щось кудись, часто з зусиллям або так, щоб предмет міцно тримався.

    3. Перен. Поміщати когось або щось у незручне, скрутне або невідповідне становище.

  • устромлятися

    1. Різко, з силою встромляти, встромлювати щось у щось; встромлятися, встромлюватися.

    2. Розм. Втикатися, встромлятися (про предмети з гострим кінцем).

    3. Розм. Влазити, встромлятися кудись (про людину або тварину).

  • устрочений

    1. (від дієслова “устрочити“) такий, що був підготовлений, організований або влаштований для певної мети; налагоджений, упорядкований.

    2. (заст., від дієслова “устрочити” у значенні “пристосувати, припасувати”) такий, що був пристосований, припасований або підігнаний до чогось.

  • устрочити

    1. (діал.) Приготувати, пристосувати щось для певної мети; влаштувати, обладнати.

    2. (діал.) Організувати, налагодити якийсь процес або діяльність; влаштувати.

    3. (діал., рідк.) Влаштувати когось на роботу або на проживання; прилаштувати.