устрочений

[ustrot͡ʃɛnɪj] Іменник

Буква:У

Значення

  1. (від дієслова “устрочити“) такий, що був підготовлений, організований або влаштований для певної мети; налагоджений, упорядкований.

  2. (заст., від дієслова “устрочити” у значенні “пристосувати, припасувати”) такий, що був пристосований, припасований або підігнаний до чогось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. устрочений, р. устроченого, д. устроченому, з. устроченого, о. устроченим, м. устроченім, к. устрочений

Більше записів