Древослів

Словник Української Мови

Категорія: У

  • урядитися

    1. Привести щось у належний стан, упорядкувати, влаштувати.

    2. Обладнати, пристосувати для житла або певної діяльності (про приміщення, місце).

    3. Розмістити, розташувати когось або щось відповідним чином.

    4. Організувати, влаштувати якусь справу, подію.

    5. Забезпечити когось чимось необхідним, споряджати.

    6. (Розм.) Одягтися в гарний, охайний одяг, причепуритися.

  • урядник

    1. Посадовець, службовець державного органу влади, уряду; державний службовець.

    2. (Істор.) У Російській імперії — чиновник, представник адміністративної влади, часто з суворою або жорстокою поведінкою.

    3. (Рідко) Той, хто підтримує, захищає дії уряду; урядовець.

  • урядників

    1. Родовий відмінок множини від “урядник” — службовець державної установи, чиновник, посадовець уряду або іншого органу державної влади.

    2. Родовий відмінок множини від “урядник” (заст., іст.) — представник адміністрації, начальства, керівник (наприклад, у козацькому війську, на флоті).

  • урядницький

    1. Стосовний до урядника (посадової особи, чиновника), властивий йому; чиновницький.

    2. Стосовний до Урядника (члена уряду, міністра), властивий йому; міністерський.

  • урядничий

    1. Стосовний до урядника, що стосується урядника; властивий уряднику.

    2. Який належить до державної служби, до чиновництва; бюрократичний, канцелярський.

  • урядовець

    Особа, яка обіймає посаду в уряді держави, виконуючи управлінські, адміністративні або політичні функції.

    Державний службовець, чиновник вищого або середнього рівня в системі органів виконавчої влади.

    Представник або прихильник уряду, його політики чи курсу (зазвичай у політичному контексті).

  • урядовий

    1. Який стосується уряду, належить до нього, виходить від нього або здійснюється ним.

    2. Який підтримує, виражає або представляє політику чинного уряду.

    3. Який має офіційний, затверджений державою характер.

  • урядово

    1. Прислівник до прикметника “урядовий” у значенні: так, як властиво урядовій структурі чи установі; відповідно до офіційної процедури, з дотриманням формальностей, встановлених державним апаратом.

    2. У значенні прислівникового виразу “урядово-бюрократично”: характерно для діяльності чи стилю роботи державних органів, часто з відтінком негативної оцінки через надмірну формалізацію, повільність або відірваність від практичних потреб.

  • урядування

    Дія за значенням дієслова «урядувати»; здійснення влади, управління державою або іншою територіальною одиницею.

    Період, строк перебування при владі певного уряду або правителя.

    Система, спосіб або принципи державного управління.

  • усадовити

    1. Офіційно призначити на певну посаду, встановити на якусь службову чи громадську позицію; посадити.

    2. (заст.) Влаштувати, облаштувати когось десь, владнати чиєсь життя; поселити.