Древослів

Словник Української Мови

Категорія: Ш

  • шарконутися

    1. Різко, з силою вдаритися об щось, зіткнутися з чимось, зазнавши удару або пошкодження.

    2. Перен. Раптово та різко зустрітися з кимось, натрапити на когось.

  • шаркотання

    Шаркотання — медичний термін, що означає характерний шум, який виникає при аускультації (вислуховуванні) серця чи легенів у хворих на певні захворювання, зокрема при наявності рідини в перикарді або плевральній порожнині.

    Шаркотання — у загальному вживанні: рідкісне позначення дії за значенням дієслова “шаркотіти“, тобто видавання сухого, шелестівого, потертого звуку при русі або терті чогось одного об інше.

  • шаркотати

    1. Видавати характерний звук, схожий на шаркіт або шурхіт, коли щось або хтось швидко рухається по поверхні, що створює легке тертя (наприклад, про сухе листя, папір, пісок).

    2. Розмовно-експресивне: говорити швидко, багато і невиразно, невиразно бурмотіти або лепетати.

  • шаркотатися

    Шаркотатися — (розм.) перебувати в стані нервового збудження, метушні, суєти; хвилюватися, непокоїтися через дрібниці, поспішати.

  • шаркотіння

    Шаркотіння — дія за значенням дієслова “шаркотіти“; звуки, що виникають від швидкого тертя, пошкрібання або легкого удару чогось об щось.

    Шаркотіння — швидке, безладна або нервова руханка ногами, що супроводжується характерним звуком тертя об підлогу (наприклад, від танцю або нетерплячого переступання).

  • шаркотіти

    Видавати шаркіт, шорсткий, шурхливий звук від тертя або ковзання чогось по поверхні.

    Розмовляти швидко, багато і незрозуміло, невиразно вимовляючи слова.

  • шаркотітися

    шаркотітися — рідковживане дієслово, що означає перебувати в стані шаркотання, тобто видавати повторювані шорсткі, дрижачі або тріскучі звуки, схожі на шелест сухого листя, потерте паперу або легке потріскування.

  • шаркун

    1. Той, хто шаркає ногами під час ходьби; людина, яка ходить шаркаючи.

    2. Діалектна назва комахи-довгоносика або жука-кравчика (рід *Lixus* або *Curculionidae*).

    3. Заст. або діал. Той, хто займається дрібним шахрайством, обдурюванням; спритник, пронахідник.

  • шарлат

    1. (іст.) Дорога тканина з вовни або шовку яскравого червоного кольору, що вироблялася в середньовіччю; також одяг із такої тканини.

    2. (перен., заст.) Яскраво-червоний, багряний колір; багрянець.

    3. (у спеціальній термінології) Рідкісна назва для позначення яскраво-червоної фарби або барвника.

  • шарлатан

    1. Особа, яка видає себе за знавця, фахівця (особливо в медицині), не маючи насправді необхідних знань і кваліфікації; обманщик, пройдисвіт.

    2. Той, хто займається шахрайством, недобросовісною діяльністю під виглядом наукової, мистецької або професійної роботи.