Словник Української
Шизофразія — у психіатрії: розлад мовлення, що характеризується безглуздим поєднанням окремих слів або їх фрагментів, формальною втратою логічного зв’язку між поняттями при збереженні граматичної структури фрази; спостерігається при шизофренії.
Шизофразія — у лінгвістиці та літературознавстві: художній прийом або стильова риса, що імітує або використовує безглузде, алогічне поєднання мовних одиниць для досягнення певного естетичного, комічного чи абсурдистського ефекту.
Людина, яка хворіє на шизофренію — тяжкий психічний розлад, що характеризується порушенням мислення, емоцій, волі та часто супроводжується маренням, галюцинаціями, соціальною відчуженістю.
У розмовній мові — людина, чиї думки, вчинки або висловлювання є суперечливими, нелогічними або дивними з точки зору оточуючих (використовується як образливе або стигматизуюче слово).
1. Жінка або дівчина, яка хворіє на шизофренію — тяжкий психічний розлад, що характеризується порушенням мислення, емоцій, волі та часто супроводжується галюцинаціями, маренням і соціальною дезадаптацією.
2. У розмовній мові — жінка, чиї вчинки, думки або висловлювання виглядають суперечливими, нелогічними або позбавленими внутрішньої єдності (використовується як образний, часто стигматизуючий вираз).
1. Який стосується шизофренії, властивий цьому психічному розладу; характерний для хворого на шизофренію.
2. Перен. Внутрішньо суперечливий, роздвоєний, позбавлений єдності та цілісності; такий, що поєднує в собі несумісні елементи.
Шизофренія — тяжкий хронічний психічний розлад (психоз), що характеризується розщепленням психічних процесів, порушенням мислення, емоційно-вольової сфери та соціальної адаптації, часто супроводжується галюцинаціями, маренням, апатією та соціальною ізоляцією.
1. (у психіатрії) такий, що може спричиняти або провокувати виникнення шизофренії; стосовний до факторів (наприклад, сімейного середовища), які вважаються причинними для розвитку цього психічного розладу.
2. (переносно) такий, що своєю суперечливістю, абсурдністю або впливом може викликати стан розгубленості, втрати зв’язку з реальністю або подібні до шизофренічних розлади мислення.
1. (у психіатрії) такий, що за симптомами та клінічною картиною нагадує шизофренію, але триває відносно недовго (зазвичай від одного до шести місяців) і має сприятливіший прогноз.
2. (у ширшому вжитку) що має риси, властивості або характер, схожі на прояви шизофренії (наприклад, про парадоксальне, внутрішньо суперечливе явище).
1. Послідовник шиїзму — однієї з двох основних гілок ісламу (поряд із сунізмом), яка визнає виняткове право Алі ібн Абу Таліба та його нащадків на духовне та політичне керівництво мусульманською громадою після смерті пророка Мухаммеда.
2. Представник шиїтської громади, мусульманин, що сповідує шиїтський іслам.
1. Одна з двох основних гілок ісламу (поряд із сунізмом), що визнає Алі ібн Абу Таліба та його нащадків єдиними законними спадкоємцями та духовними керівниками (імамами) пророка Мухаммеда.
2. Релігійно-політична течія в ісламі, послідовники якої (шиїти) традиційно становлять меншість у мусульманському світі, але переважають у таких країнах, як Іран, Ірак, Азербайджан та Бахрейн.
Шиїсько — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.