Словник Української
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “шиба” — невелика шиба, скляна пластина у вікні чи іншій конструкції.
2. Рідкісна назва невеликої метелевої пластини (зазвичай круглої), що використовується в озброєнні (наприклад, як частина кольчуги) або для прикраси одягу.
1. (Про вітер, повітряний потік) Дуже сильний, різкий, що швидко рухається, пронизливий.
2. (Перен., розм. Про дощ, сніг) Сильний, рясний, що падає з великою силою та інтенсивністю.
3. (Перен., розм. Про рух) Дуже швидкий, стрімкий, поривчастий.
1. (Шива) У індуїзмі — один з головних богів тріади (трімурті), бог-руйнівник і відновлювач світу, покровитель аскетів; часто зображується з третім оком на чолі, з місяцем у волоссі та річкою Ганг, що витікає з волосся.
2. (Шива) У шиваїзмі — верховне божество, що уособлює космічну свідомість, абсолютний початок та кінець усього сущого.
3. (шива) У юдаїзмі — семиденний період глибокого жалобу в домі померлого, коли родичі не виходять з дому, а відвідувачі висловлюють їм співчуття (від івр. שִׁבְעָה — «сім»).
Шиваїзм — одна з основних течій індуїзму, що визнає верховним божеством Шиву, бога-руйнівника і відновлювача, та його шакті (божественну енергію), і спрямована на досягнення звільнення (мокши) через відданість, йогу та ритуальну практику.
Шиваїзм — релігійно-філософська система, що включає численні школи (наприклад, кашмірський шиваїзм, шайвізм), які мають власні метафізичні вчення, священні тексти (шайва-агами) та духовні шляхи.
Шиверекія — рід багаторічних трав’янистих рослин родини капустяних (хрестоцвітих), поширених у гірських районах Європи та Азії, часто на скелястих схилах.
Шиверекія — власна назва астероїда головного поясу, відкритого у 1913 році.
1. Який має шивери на ногах — довгі, густі пучки шерсті, що ростуть на нижній частині ніг у деяких тварин (наприклад, у коней, собак, кролів).
2. Уживається як частина власної назви порід тварин, що мають таку ознаку (наприклад, шиверногий кріль, шиверонога вівця).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Ужгородському районі Закарпатської області.
2. Власна назва річки в Закарпатській області України, лівої притоки річки Уж.
1. (про людину) який має риси, властиві представникам етнічної групи шигирів (гіпотетичних предків башкирів за деякими історичними версіями); шигирський.
2. (переносно, рідко) незграбний, грубуватий на вигляд.
Шизотимія — психологічний термін, що позначає особливість темпераменту, яка характеризується замкнутістю, інтровертованістю, схильністю до абстрактних роздумів, емоційною стриманістю та певною відчуженістю від оточення; розглядається як здорова, непатологічна риса особистості, близька до шизоїдного типу, але в межах норми.
1. (мед., псих.) Пов’язаний із шизотропією — гіпотетичною властивістю речовин, факторів або впливів сприяти виникненню або загостренню шизофренії або шизофреноподібних станів.
2. (перен., розм.) Такий, що приваблює або притягує до себе людей з незвичайним, часто хаотичним або маргінальним мисленням, або ж створює середовище для їх появи.