Категорія: С

Тканина (зазвичай прямокутної форми), якою накривають стіл для захисту поверхні або для прикрашання.

Рідше — будь-яка тканина, що використовується як покривало, накидка або покривло.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “скатерка” — невелика або декоративна скатерка, часто використовувана для покриття невеликих столів, сервантів, тумбочок або як підставка під вази, посуд.

2. (у спеціальному вжитку) Невеликий прямокутний або круглий шматок тканини, нетканого матеріалу або паперу, що використовується як одноразова або декоративна серветка під тарілку, підставка під гарячий посуд для захисту поверхні столу.

3. (переносне значення, рідко) Про щось, що нагадує за формою або призначенням невелику скатерку (наприклад, про сніговий покрив, що рівно вкриває землю).

Зменшувально-пестлива форма від слова “скатертина” — невелика або маленька скатертина, часто з натяком на її скромність, простоту або домашній затишок.

Тканина (зазвичай прямокутної форми), якою накривають стіл для захисту поверхні або для прикраси під час їди.

Розмовне позначення для білої грибної шапки, зокрема у виразі “скатерттю дорога” як відмова або бажання позбутися когось.

1. Спеціальна тканина або серветка, яку кладуть на стіл під скатертину для захисту від плям, пошкоджень або для додаткової теплоізоляції.

2. Тонка підкладка, що використовується в крої та шитті для надання жорсткості, форми або об’єму деталям одягу (наприклад, комірам, манжетам).

Тлумачення із “Словника української мови”* СК А ТІРКА , и, ж., рідко . Те саме , що ск а терка . У кутку тліє свічечка перед матір’ю божою уквітчаною ; під божничком стіл , застеляний [ застелений ] скатіркою білою ( Вовчок , VI, 1956, 221); Біла скатірка на столі та помиті лави аж сяли чистотою ( Коцюб ., І, 1955, 53).

1. (діал.) Невеликий рулон, згорток чогось м’якого, звичайно тканини або одягу.

2. (спец.) Елемент традиційного українського жіночого головного убору у вигляді накрученого на очіпок або прямо на волосся валика з тканини, що слугував основою для намітки або іншого верхнього убору.

3. (розм.) Скручений, згорнутий у трубку документ (наприклад, план або креслення).