Категорія: Р

1. Центральний банк Німецької імперії (1876–1945), заснований як банк-емісійний центр для всіх німецьких держав після об’єднання Німеччини; після Першої світової війни — центральний банк Веймарської республіки, а згодом — нацистської Німеччини.

2. Центральний банк Німецької Демократичної Республіки (НДР), який діяв з 1968 по 1990 рік під офіційною назвою «Державний банк НДР» (Staatsbank der DDR), але в історичному та міжнародному контексті часто позначався як Німецький емісійний банк (Deutsche Notenbank) або неофіційно — Рейхсбанк.

1. Назва збройних сил Німеччини (Веймарської республіки) у 1919–1935 роках, створених на основі Вермахту Німецької імперії згідно з обмеженнями Версальського договору.

2. У широкому вжитку — назва німецької армії періоду Веймарської республіки, що складалася з сухопутних військ (рейхсгеер) та військово-морських сил (рейхсмаріне).

1. Офіційна назва канцелярії канцлера та уряду Німецької імперії (1871—1945 роки), а також будівля в Берліні, де ця канцелярія розміщувалася.

2. У Третьому рейху — центральний апарат та резиденція рейхсканцлера Адольфа Гітлера, а також комплекс адміністративних будівель у Берліні, побудований для цих цілей Альбертом Шпеером (Нова рейхсканцелярія).

Історичний титул голови уряду (канцлера) в Німецькій імперії (1871–1918), Веймарській республіці (1919–1933) та у Третьому рейху (1933–1945).

Особа, яка обіймала цю посаду, зокрема Отто фон Бісмарк (перший рейхсканцлер) або Адольф Гітлер (останній рейхсканцлер, який згодом об’єднав цю посаду з посадою президента).

1. Назва парламенту Австро-Угорщини (1867–1918 роки), що складався з двох палат: Палати панів (верхньої) та Палати послів (нижньої).

2. Назва парламенту (імперської ради) у Німецькій імперії (1871–1918 роки), що складався з Бундесрату (ради представників держав-членів) та Рейхстагу (обираної народом палати).

1. Історична будівля в Берліні, зведена в 1884–1894 роках для засідань однойменного законодавчого органу Німецької імперії, а пізніше — Веймарської республіки; символічно пов’язана з об’єднанням Німеччини та її демократичною історією.

2. Назва парламенту (законодавчого органу) у Німецькій імперії (1871–1918) та у Веймарській республіці (1919–1933).

3. У сучасному контексті — будівля в Берліні, де з 1999 року засідає Бундестаг (федеральний парламент) Федеративної Республіки Німеччина.

Вища спеціальна партійна посада в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини (НСДАП), що відповідала званню маршала та призначалася особисто фюрером; найчастіше вживається стосовно Генріха Гіммлера, який обіймав посаду рейхсфюрера СС і шефа німецької поліції.

Військове звання в організації СС (Schutzstaffel), найвище звання в цій структурі, еквівалентне фельдмаршалу в вермахті.

1. (від лат. rex — цар) Титул правителя в Стародавньому Римі в період царської доби (до 509 р. до н.е.), а також у деяких середньовічних державах; особа, що має цей титул.

2. (від англ. wreck) Залишки потонулого судна, що лежать на дні моря або викинуті на берег; корабельна аварія, катастрофа.

Рекалесценція — період одужання після перенесеної хвороби, що характеризується поступовим відновленням нормальних функцій організму, сил та працездатності.

Рекалесценція — у медицині: заключна стадія інфекційного захворювання, клінічні ознаки якого зникають, але повне морфологічне та функціональне відновлення уражених органів ще не завершене.